Історія острова
Перша письмова згадка про Кіпр записана лінійним письмом мікенською мовою (найдавніша форма грецької мови, поширена з XVI по XI століття до н.е..).
Виглядає так 𐀓𐀠𐀪𐀍.
Звучить як «кіпріот».
Кіпр — це невід’ємна частина грецької цивілізації. Після закінчення Троянської війни Ахейці, що поверталися, висадилися на острів і асимілювали місцеве населення. З того часу острів населявся греками.
Але чи варто дивуватися, що за такого вигідного стратегічного розташування в Середземному морі протягом всієї своєї історії острів неодноразово переходив із рук у руки.
Македонський, Птолемеї, Римська провінція, знову Птолемеї, знову Римська імперія, Східна Візантія.
Навіть Річард Левине Серце принагідно, в одному зі своїх походів, завоював Кіпр. Але оскільки сам острів був йому не потрібний, а гроші потрібні, він продав його знатному роду Лузін’янів, які заснували там королівську династію і оголосили Кіпр королівством на наступні 300 років.
Остання королева Кіпру була венеціанкою за походженням. Остання, оскільки у пориві ніжних почуттів до своєї історичної батьківщини вона подарувала острів Венеції. Близько 100 років Кіпр належав Венеціанській республіці. Пам’ятаєте трагедію Шекспіра «Отелло»? Саме до цього періоду належить сюжет твору. «Замок Отелло» знаходиться у місті Фамагуста, а легенда про описаний у відомій драмі злочин пов’язується з драматичними подіями життя губернатора Кіпру.
У другій половині XVI століття Кіпр завойовують турки-османи. І наступні 300 років на острові править Османська імперія.
А в 1878 Кіпр був переданий англійській короні і став колонією Великобританії.
1960 року, коли у світі відбувався розпад колоніальних імперій, острів отримав незалежність. Згідно з домовленістю гарантами суверенітету Кіпру стали Англія, Туреччина та Греція.
Історично на той час острів населяли дві громади – грецька (приблизно 80% території) та турецька (18% острова).
Було прийнято Конституцію, згідно з якою президентом Кіпру ставав грек-кіпріот, обраний грецьким населенням, а віце-президентом країни – турок-кіпріот, обраний етнічними турками острова. Уряд Кіпру також був двонаціональним: сім міністрів від грека-президента та три від турка віце-президента.
Але 1974 року шляхом військового перевороту до влади в країні прийшли прихильники об’єднання острова з Грецією. Це стало приводом для вторгнення на острів турецької армії. За кілька днів турецькі війська взяли під контроль 37% території острова – північну частину, населену переважно кіпрськими турками. Підставою для своїх дій Туреччина оголосила Договір про гарантії незалежності Кіпру від 1960 року.
І хоча військова диктатура грецьких «чорних полковників» розвалилася вже за рік, поділ острова зберігається донині.